<< Предыдушая Следующая >>

4.3.2. ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ

Керівник відділу, а не директор, визначає
розміри заробітної плати своїх підлеглих.
Економічні методи носять непрямий характер управлінського впливу і засновані на використанні економічного механізму. Вони, насамперед, стимулюють діяльність організації по забезпеченню інтересів усього суспільства. Здійснюється це через систему оподатковування, кредитування, різного роду пільг. Ці методи займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється такий режим роботи і такі стимули, що об' єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, участь у прибутках, інші винагороди). Тобто впливом на безпосередні інтереси об 'єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без постійного і безпосереднього втручання зверху.
До економічних методів управління відносять: організаційно-виробниче планування, програмно-цільове управління, комерційний розрахунок, систему економічних регуляторів господарської діяльності.
Організаційно-виробниче планування - розробка системи показників, що охоплюють усю діяльність підприємства (виробництво, реалізація, закупівля сировини і матеріалів, фінанси, запаси матеріалів і товарів, робоча сила).
Специфіка планування як методу управління полягає:
- у його цільовій спрямованості (показує виконавцям, яких результатів треба досягти);
- у його адресній спрямованості (планове завдання адресується конкретному підрозділу чи виконавцю);
- у визначенні часового інтервалу (рік, місяць, тиждень, зміна).
Програмно-цільове управління як метод застосовується у випадках виникнення складних задач, для яких ще не розроблені механізми їхнього вирішення. Цільове управління дозволяє розглядати нову мету діяльності з різних точок зору, спроектувати під неї структуру ресурсів і показників.
Комерційний розрахунок ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки: повна відповідальність за результати діяльності, конкуренція виробників товарів і послуг, вільне ціноутворення. Це метод ведення виробничої діяльності, заснований на порівнянні витрат на виробництво продукції з результатами господарської діяльності (обсяг продажів, прибуток), повному відшкодуванні витрат на виробництво за рахунок одержання доходів, забезпеченні рентабельності виробництва, ощадливій витраті ресурсів, матеріальниі зацікавленості працівників у результатах праці.
Система економічних регуляторів господарської діяльності складається з:
- загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і тарифи, економічні пільги;
- місцевих регуляторів, застосовуваних органами місцевої влади для поповнення своїх бюджетів (місцеві податки і збори, рентні платежі);
- внутрішньосистемних регуляторів господарської діяльності підвідомчих підприємств - це централізоване створення фондів (резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і внутрішньогосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі.
Норми відрахувань у ці фонди встановлюються органом управління організації чи підприємства.
Комплекс економічних регуляторів повинен бути гнучким, вчасно враховувати зміни економічної ситуації, а сама кількість регуляторів у міру становлення ринкових відносин повинна зменшуватися.
Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних відносин між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "4.3.2. ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ"
  1. ВСТУП
    Ринкові реформи в економіці України набувають все більшої сили, формуючи нові соціальні відносини, в тому числі, і в сфері управління. Сучасна система управління найбільш адекватно відображає менеджмент, як науку та практику управлінської діяльності. Нині потребу в менеджменті відчувають всі сфери життєдіяльності суспільства, тому не дивно, що зростає число навчальних закладів, де вивчають теорію
  2. Система менеджменту (соціального управління)
    включає такі компоненти: механізм управління; структуру управління; функції управління; об’єкти управління; кадри управління; процес
  3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ
    - це форма реалізації взаємодії і розвитку відносин управління, відображених, в першу чергу, в законах і принципах управління, а також в цілях, функціях, структурі, методах, процесі і механізмі
  4. ЛЕКЦІЯ. УРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ, СТРЕСАМИ І ЗМІНАМИ В КОЛЕКТИВІ
    5. Поняття конфлікту, їх види і типи, причини виникнення 6. Методи і стилі управління конфліктами 7. Поняття стресів, причини їх виникнення і методи управління 4. Процес управління змінами в діяльності
  5. 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ
    Методологія - це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності. Виходячи з цієї дефініції, основними складовими даної лекції будуть закономірності управління та його принципи, а також зміст, функції та методи
  6. 4. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК КУРСУ «ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ» З ІНШИМИ ДИСЦИПЛІНАМИ
    Враховуючи те, що менеджмент – це управління підприємством з метою отримання прибутку, то існує, так званий, економічний механізм менеджменту, який складається з трьох блоків (мал. 4, 5, 6): внутріорганізаційне управління, управління виробництвом і управління персоналом. Мал. 4. Внутріорганізаційне управлінн Мал.5. Управління виробництво Мал. 6. Управління персонало {foto6} Саме
  7. ЛЕКЦІЯ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
    1. Сутність поняття ефективності управління і діяльності організації і методологічні підходи щодо її визначення 2.Основні критерії, показники і методологія оцінки ефективності управління 3.Соціальна ефективність
  8. Сутність менеджменту (соціального управління)
    визначається формуванням і функціонуванням цього класу управління як
  9. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ: ТИПИ І ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ
    Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність взаємопов,язаних елементів, які знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, що забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого. Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби, так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв’язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв’язки, які
  10. Зміст науки менеджменту (соціального управління)
    – визначення законів і закономірностей, розробка принципів, функцій, форм і методів цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління
  11. ВСТУП
    Перша частина опорного конспекту лекцій з курсу «Основи менеджменту» була присвячена розгляду питань, які характеризують соціально-економічну сутність менеджменту, еволюцію його розвитку як науки, практики та мистецтва управління, зміст та сутність управлінської діяльності менеджера, основні функції процесу управління сучасною організацією. Друга частина опорного конспекту лекцій присвячена
  12. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СИСТЕМА
    Сучасну науку управління прийнято поділяти на два рівня знань: теорії соціального управління, що пояснюють механізм функціонування суспільства на різних історичних етапах; прикладні теорії організації та управління, що забезпечують науково-методичну базу для розробки практичних рекомендацій по раціоналізації праці та удосконаленню управління. З наукової точки зору сучасне управління - це
  13. ПОНЯТТЯ МЕНЕДЖМЕНТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ І ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ
    Це поняття трактується в сучасній світовій літературі досить широко. Наприклад, у фундаментальному Оксфордському словнику англійської мови менеджмент визначається так: “спосіб (манера) спілкування з людьми, влада і мистецтво управління, особливого роду уміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративна одиниця”. У спеціальній літературі по управлінню цей термін також
  14. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
    – особливі види діяльності людей в процесі життєдіяльності суспільства та управління ним. Основні функції соціального управління – планування, прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, навчання, аналіз і
  15. ОЦІНКА ТА АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.
    Оточення організації містить багато чинників, які, в залежність від обставин, сприяють чи перешкоджають їх досягненню. Цей етап планової діяльності повинен дати чітку уяву про значення кожного чинника для організації, його спрямованість та силу впливу. Звичайно оцінюють сім груп чинників: економічні, політичні, соціальні, технологічні, міжнародні, ринкові,
  16. 3. ПРЕДМЕТ КУРСУ “ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ”, ЙОГО СТРУКТУРА, ЦІЛІ І ЗАВДАННЯ
    Ціль курсу “Основи менеджменту” – це вивчення і засвоєння науки, практики і мистецтва управління соціально-економічними системами. Предмет курсу – основні принципи і функції управління організацією та її елементами. Завдання курсу – засвоєння теоретичних знань і отримання практичних навичок в управлінні організацією. Структура курсу передбачає розгляд таких розділів: РОЗДІЛ 1.
  17. ЛЕКЦІЯ. СУЧАСНИЙ СТАН НАУКИ УПРАВЛІННЯ І ДОСВІД ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
    1. Еволюційні етапи розвитку науки управління. 2. Основні напрями розвитку науки управління на сучасному етапі. 3. Класичні і сучасні підходи до науки
  18. ІЄРАРХІЧНИЙ ТИП СТРУКТУР УПРАВЛІННЯ
    Концепція ієрархічної структури була сформульована німецьким соціологом Максом Вебером, який розробив нормативну модель раціональної бюрократії, яка ґрунтувалась на таких принципових положеннях: чіткий розподіл праці; ієрархічність управління; наявність формальних правил і норм; найом на роботу здійснюється відповідно до кваліфікаційних вимог до посади. Структури управління багатьох сучасних
  19. 3. ПЛАНУВАННЯ ЯК ФУНКЦІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ НА ПІДПРИЄМСТВІ (ФІРМІ)
    Спочатку згадаємо, що функція управління – це особливий вид управлінської діяльності, продукт процесу розподілу праці та спеціалізації в сфері управління. Сучасна теорія менеджменту виділяє чотири основні загальні функції - планування, організацію, мотивацію та контроль. На практиці всі вони взаємопов`язані та взаємноперетинаються. Але в управлінському циклі чільне місце завжди посідає
  20. САМЕ ТОМУ, СТРУКТУРА ПОВИННА:
    - відображати цілі і завдання організації, підпорядковуватись виробництву і змінюватись разом з ним; - відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень працівників управління, які визначаються політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями; - відповідати соціально-культурному середовищу і умовам, в яких вона буде функціонувати, тому спроби сліпо копіювати структури
Портал Management-Books.Biz © 2014
info@management-books.biz
Рейтинг@Mail.ru