загрузка...
<< Предыдушая Следующая >>

4.3.2. ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ

Керівник відділу, а не директор, визначає
розміри заробітної плати своїх підлеглих.
Економічні методи носять непрямий характер управлінського впливу і засновані на використанні економічного механізму. Вони, насамперед, стимулюють діяльність організації по забезпеченню інтересів усього суспільства. Здійснюється це через систему оподатковування, кредитування, різного роду пільг. Ці методи займають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється такий режим роботи і такі стимули, що об' єктивно спонукають і зацікавлюють персонал в ефективній роботі (заробітна плата, премії, участь у прибутках, інші винагороди). Тобто впливом на безпосередні інтереси об 'єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без постійного і безпосереднього втручання зверху.
До економічних методів управління відносять: організаційно-виробниче планування, програмно-цільове управління, комерційний розрахунок, систему економічних регуляторів господарської діяльності.
Організаційно-виробниче планування - розробка системи показників, що охоплюють усю діяльність підприємства (виробництво, реалізація, закупівля сировини і матеріалів, фінанси, запаси матеріалів і товарів, робоча сила). Специфіка планування як методу управління полягає:
- у його цільовій спрямованості (показує виконавцям, яких результатів треба досягти);
- у його адресній спрямованості (планове завдання адресується конкретному підрозділу чи виконавцю);
- у визначенні часового інтервалу (рік, місяць, тиждень, зміна).
Програмно-цільове управління як метод застосовується у випадках виникнення складних задач, для яких ще не розроблені механізми їхнього вирішення. Цільове управління дозволяє розглядати нову мету діяльності з різних точок зору, спроектувати під неї структуру ресурсів і показників.
Комерційний розрахунок ґрунтується на загальних принципах ринкової економіки: повна відповідальність за результати діяльності, конкуренція виробників товарів і послуг, вільне ціноутворення.
Це метод ведення виробничої діяльності, заснований на порівнянні витрат на виробництво продукції з результатами господарської діяльності (обсяг продажів, прибуток), повному відшкодуванні витрат на виробництво за рахунок одержання доходів, забезпеченні рентабельності виробництва, ощадливій витраті ресурсів, матеріальниі зацікавленості працівників у результатах праці.
Система економічних регуляторів господарської діяльності складається з:
- загальнодержавних регуляторів: податки, кредити, регульовані ціни і тарифи, економічні пільги;
- місцевих регуляторів, застосовуваних органами місцевої влади для поповнення своїх бюджетів (місцеві податки і збори, рентні платежі);
- внутрішньосистемних регуляторів господарської діяльності підвідомчих підприємств - це централізоване створення фондів (резервного, капітальних вкладень, підготовки кадрів, страхування) і внутрішньогосподарських відрахувань на загальноорганізаційні цілі. Норми відрахувань у ці фонди встановлюються органом управління організації чи підприємства.
Комплекс економічних регуляторів повинен бути гнучким, вчасно враховувати зміни економічної ситуації, а сама кількість регуляторів у міру становлення ринкових відносин повинна зменшуватися.
Реалізація економічних методів управління здійснюється в системі економічних відносин між членами трудового колективу. Керівництво організації за допомогою різних компонентів оплати праці (основної і додаткової заробітної плати, премій) регулює матеріальну зацікавленість працівників.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =

4.3.2. ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ

  1. ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
    Економічні методи управління - це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва. Важелі економічного механізму відповідають соціально-економічній природі підприємства і є одним із факторів розвитку виробництва та обміну на ринковій основі. В зв'язку з цим особливого значення набуває вивчення того нового, що внесено
  2. 4.3.3. АДМІНІСТРАТИВНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
    Адміністративні методи засновані на почутті обов'язку, відповідальності, дисципліни і розуміння можливості адміністративного покарання. Реалізація організаційних відносин здійснюється за допомогою організаційно-розпорядницьких методів, що частіше називаються адміністративними. Адміністративні методи тісно пов'язані з економічними методами, оскільки вони спрямовані на рішення єдиних задач і
  3. 4.3. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ КОЛЕКТИВОМ
    4.3. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМ
  4. Організаційно-розпорядчі методи управління
    Крім економічних методів, у практиці управління використовуються й організаційно-розпорядчі (адміністративні). Вони ґрунтуються на владі та підлеглості. В сучасних умовах зростає роль моральної влади, яка базується на загальній інтелектуальній перевазі керівника над підлеглими. Адміністративні методи становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих. Цей вплив використовується для
  5. ЛЕКЦІЯ. МЕНЕДЖЕР В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ
    СИСТЕМІ 1. Менеджмент і бізнес. 2. Розвиток принципів менеджменту в умовах ринку. 3. Основний закон
  6. СОЦІАЛЬНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
    Під соціальними методами управління розуміють систему заходів і важелів впливу на соціально-психологічний клімат колективу і його окремих працівників. Методи соціального управління спрямовані на гармонізацію соціальних відносин у колективі, задоволення соціальних потреб працівників, розвитку особистості, соціального захисту та ін. До методів соціального управління належать соціальне
  7. 4.3.4. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
    Ви будете байдужі людям доти, поки не виявите турботи про них. Х.Маккей Соціально-психологічні методи - це способи реалізації управлінського впливу на персонал, що ґрунтуються на використанні закономірностей соціології і психології. Сутність цих методів зводиться до впливу на особистість і колектив з метою формування в них установок щодо їхньої трудової діяльності і творчої активності. Ці
  8. 4.4.4. МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ
    В основі всіх конфліктів лежить протиріччя між фактичним станом справ і очікуваннями людей. Роль і значення конфлікту залежать від того, наскільки ефективно ним управляють, а це можливо тільки у випадку, якщо відомі причини виникнення конфліктної ситуації. Найчастіше менеджери вважають, що причиною конфліктів є зіткнення особистостей. Насправді бувають і інші причини. Управління конфліктом
  9. МЕТОДИ І СТИЛІ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ
    Всі способи управління конфліктами можна розділити на такі групи: внутріособистістні методи, структурні методи, міжособистістні стилі, переговори, зворотні агресивні дії. Внутріособистістні методи – сутність їх полягає у вмінні вірно організувати свою власну поведінук, висловлювати свою точку зору, не викликаючи при цьому захисної реакції з боку іншої людини. Найбільш ефективним методом є метод
  10. 2.2. ЗМІСТ, ФУНКЦІЇ ТА МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
    За складністю та багаточисельністю виявлень свого змісту управління - це феномен, що не має собі рівних серед інших видів людської діяльності. Його зміст - сукупність всіх можливих управлінських дій та операцій - класифікується за різними ознаками. З позиції методології управління вважається низкою послідовних етапів управлінської діяльності: встановлення мети ? оцінка ситуації ? визначення
  11. ДЕМОКРАТІЯ - ПОГАНИЙ МЕТОД УПРАВЛІННЯ, АЛЕ ІНШІ ЩЕ ГІРШІ.
    У.Черчілль Управління різноманітне, воно всюди супроводжує людину й існує в різних видах: - державне управління соціально-економічним життям суспільства через відповідні інститути (міністерства, правова система, місцеві органи влади); - ідеологічне управління, здійснюване шляхом укорінення у свідомості людей концепції розвитку суспільства, що формується різними політичними партіями;
  12. 3.ПОНЯТТЯ СТРЕСІВ, ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИКНЕННЯ І МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ
    Слово “стресс” походить від англійського слова “stress”- напруга. Як науковий термін це поняття було введено в практику менеджменту канадським фізіологом Ганс Селье. На його думку стресс– це фізіологічна реакція організму у відповідь на зовнішнє фізичне або емоційне подразнення. Г.Селье в результаті своїх досліджень прийшов до висновку, що стресс – це таке явище, яке є характерним для будь-якого
  13. 5. МОТИВАЦІЯ ТА МОТИВАЦІЙНІ МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ (ФІРМОЮ)
    Безперечно, що вкрай важливо скласти добротний план, провести належну організаційну роботу - розподілити завдання, визначити повноваження та відповідальність їх виконавців. Але наївно сподіватись, що ретельно відпрацьоване на папері так же добре спрацює і в житті. Майже відразу керівники помічають, що підлеглим не достає натхнення, відповідальності і навіть потрібний мінімум роботи виконується
  14. КУЛЬТУРА УПРАВЛІННЯ: ЗМІСТ, ОСНОВНІ ВИМОГИ, НОРМИ ТА ЕЛЕМЕНТИ. СТИЛЬ УПРАВЛІННЯ
    Поняття «культура» має декілька значень. Наприклад, говорять про культуру суспільства в цілому, про культуру тієї або іншої його частини, про культуру окремих видів людської діяльності. Діяльність людини може здійснюватись як у виробництві матеріальних благ, так і в створені духовних цінностей. В зв’язку з цим розрізняють матеріальну культуру та духовну культуру. До матеріальної культури
  15. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ
    - це форма реалізації взаємодії і розвитку відносин управління, відображених, в першу чергу, в законах і принципах управління, а також в цілях, функціях, структурі, методах, процесі і механізмі
  16. 4.3.1. СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
    Головне призначення методів менеджменту - забезпечення гармонії індивідуальних, колективних і соціальних інтересів. Управління - це складний і динамічний процес, що направляється і здійснюється людьми для досягнення поставленої мети. Після визначення мети (чого необхідно досягти?) виникає питання: як найбільш раціонально досягти мети? Тобто постає питання необхідності використання арсеналу
  17. Система менеджменту (соціального управління)
    включає такі компоненти: механізм управління; структуру управління; функції управління; об’єкти управління; кадри управління; процес
  18. ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ
    – особливі види діяльності людей в процесі життєдіяльності суспільства та управління ним. Основні функції соціального управління – планування, прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, навчання, аналіз і
  19. ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ
    – поєднання змісту (функцій) і форм (структур) управління через конкретний механізм. Соціальні системи одночасно виступають як об’єкт і суб’єкт управління, що, в свою чергу, визначає необхідність розглядати їх як дві підсистеми – управляюча (суб’єкт) і управляєма (об’єкт). У межах соціальної системи і її підсистем можна також виділити системи, так званого, меншого рівня, а
  20. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СИСТЕМА
    Сучасну науку управління прийнято поділяти на два рівня знань: теорії соціального управління, що пояснюють механізм функціонування суспільства на різних історичних етапах; прикладні теорії організації та управління, що забезпечують науково-методичну базу для розробки практичних рекомендацій по раціоналізації праці та удосконаленню управління. З наукової точки зору сучасне управління - це
Портал Management-Books.Biz © 2014
info@management-books.biz




Рейтинг@Mail.ru