1.1. ЩО ТАКЕ МЕНЕДЖМЕНТ

Філософ Рене Декарт радив, уточнювати значення понять, і це позбавить людство половини помилок. Цілком слушна порада для тих, хто цікавиться менеджментом. Серед наших сучасників мало, мабуть, людей, хто не чув цього терміну, але не набагато більше й тих, хто знає його істинне значення.
Батьківщина цього поняття - США, батько - американський бізнес, хоча походить воно від англійського ”to manage” - мистецтво об’їжджати коней, яке згодом трансформувалося в ”manager” - управляти, керувати. Тож заморське ”менеджмент” є теж саме, що в нас зветься ”управління”? Це так і не так! Подивіться на наведену нижче таблицю 1.1.
Таблиця 1.1.
Англійською мовою Значення, в якому вживається поняття Українською мовою
Менеджмент Особливий вид людської діяльності Управління
Соціальний прошарок професійних управлінців Управлінці
Сукупність органів управління Управління(узагальнено)
Галузь науки Теорія наукового управління
Навчальна дисципліна в ВНЗ Теорія господарчого управління
Відомий авторитет в галузі теорії менеджменту Пітер Друкер (США) пояснює з цього приводу: ”Термін ”менеджмент” виключно трудний для розуміння. По-перше, він специфічно американського походження і навряд чи може бути перекладений будь-якою іншою мовою, включаючи англійську мову Британських островів. Він позначає як функцію, так і людей, що її виконують; він вказує на соціальний чи посадовий стан, але в той же самий час означає навчальну дисципліну та галузь наукового дослідження.” [Цит. по: 10, с.18.]
З таблиці видно певну спорідненість понять ”менеджмент” та ”управління”, але вона не може бути причиною їх ототожнювання. Фахівці вважають, що термін ”управління” змістовно більш широкий, ним позначається невід`ємна властивість будь-якої природної системи - біологічної, технічної чи соціальної. Відповідно розрізняють і три великих види управління:
1) управління в біологічних системах (живій природі);
2) управління в неживій природі (в тому числі в машинах та їх комплексах);
3) управління в людському суспільстві (соціальних системах).
Останнє в свою чергу поділяють теж на три види:
а) політичне - регулювання відносин між людьми та їх спільнотами на підставі законодавства чи ідеологічних поглядів та настанов;
б) власне соціальне - координація неполітичних процесів у суспільстві та діяльності різних соціальних організацій;
в) економічне - регулювання процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ.
Економічне управління може здійснюватися як на рівні економіки всієї країни чи її галузі, так і на рівні окремої економічної (господарчої) одиниці. Саме до останнього й вживається поняття ”менеджмент”. Але й тут треба дещо уточнити. Менеджмент є не просто однією з форм управління, а власне управлінням соціально-економічними процесами через посередництво і в рамках підприємницької корпорації чи акціонерної компанії, що діє в умовах ринкової економіки. Це підкреслює той же П. Друкер: ”...Щодо організацій, що не мають відношення до бізнесу, як правило, не говорять про менеджмент та менеджерів”, а також Ф.І.Хміль (Україна): ”Менеджмент - це сучасна система управління, яка найбільш повно відповідає функціонуванню соціально-економічних систем в умовах ринкових відносин”[ 15, с.6].
Окрім того, менеджментом називають також управління деякою самостійною сферою господарчої діяльності. Це так званий функціональний менеджмент, що являє собою підвид менеджменту як комплексної системи господарчого управління.
Сюди відносять:
* виробничий менеджмент (управління технологічними процесами);
* фінансовий менеджмент (управління формуванням та використанням фінансових коштів підприємства);
* кадровий менеджмент (управління підбором та розстановкою кадрів на підприємстві та їх соціальним обслуговуванням);
* інноваційний менеджмент (управління створенням та впровадженням різноманітних новацій в діяльність фірми);
* маркетинг (управління ринковою поведінкою підприємства чи фірми).
В силу поглиблення суспільного розподілу праці деякі функціональні види діяльності підприємства відокремилися і стали виключною ”спеціальністю” - скажімо, фінансова, інноваційна чи маркетинг. Також і функціональний підвид менеджменту трансформується у самостійний вид - банківський менеджмент, інноваційний менеджмент тощо.
І ще декілька уточнень щодо вживання та трактувань терміну ”менеджмент”. Американці вдаються до нього лише у випадках, коли йдеться про:
а) управління, що здійснюється професійно підготовленими до цієї діяльності найманими фахівцями - менеджерами;
б) управління, що переслідує цілі, висунуті самою господарчою організацією, і здійснюється на власний розсуд;
в) управління, зорієнтоване на досягнення найбільшого успіху (тобто ефективне управління) науково обгрунтованими шляхами.
Підсумовуючи вище наведене, ми визначаємо менеджмент як комплексну науково обгрунтовану систему управління господарчою одиницею (підприємством, фірмою) в умовах ринкових відносин, спрямовану на ефективне досягнення її цілей.
Але додамо, що після другої світової війни поступово поширюється думка, що менеджмент - це не тільки управління бізнесом. Він підходить до будь-якого управління, що зводить воєдино в одній організації людей з різноманітними знаннями та уміннями. Тому він здатний результативно застосовуватися і в організаціях некомерційного типу.
Дійсно, всім видам і формам управління, як свідчить кібернетика, оскільки вони є атрибутом системи, притаманні однакові формальні ознаки, а також загальні принципи та закономірності. Система управління, як матеріальна основа процесу управління, є єдиною для будь-якого матеріального середовища і в будь-якій сфері управління містить ті ж самі три елементи - орган управління (суб`єкт), об`єкт управління та канали зв`язку між ними. Технологія та динаміка управління в різних сферах теж мають багато спільного. Обов`язково і головною ознакою будь-якого виду та форми управління, незалежно від того де воно здійснюється, є цілеспрямованість, тобто направленість на досягнення об`єктом управління поставлених цілей. Кінець кінцем, природною для кожного виду і форми управління є спрямованість на ефективність, тобто досягнення максимального результату за умови мінімізації витрат ресурсів (матеріальних, фінансових, людських чи ресурсів часу).
Все сказане свідчить про те, що вивчення теорії менеджменту, опанування його практичного досвіду не є зайвим для керівника в будь-якій сфері людської діяльності, в тому числі і у військовій. Бо ще давньогрецький філософ Сократ підмітив, що жодна людина не буде займатися ремеслом, не вивчивши його як слід, навіть якщо це саме незначне заняття; але кожний вважає себе сповна підготовленим до найважчого з занять - до правління. Без знання науки організації (а вона й є основою змісту теорії менеджменту) будь-який керівник змушений йти ”навпомацки”, покладаючись на інтуїцію, везіння чи попередній досвід, шляхом спроб та помилок. Той же, хто володіє наукою управління, діє свідомо, він бачить більше можливостей розв`язання управлінських проблем і знаходить найдоцільніше рішення.
<< | >>
Источник: Безгін К.С.. ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ. 2011

Еще по теме 1.1. ЩО ТАКЕ МЕНЕДЖМЕНТ:

  1. 12.1. що таке самоменеджмент?
  2. 5.2. що таке стиль керівництва
  3. 5.5.2. ЩО ТАКЕ ЖІНОЧИЙ СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА
  4. Цевелев В.В., Молотков Ю.И.. Основы менеджмента, Том 1, Организационно-производственный менеджмент, 2009
  5. Суть, роль і методологічні основи менеджменту Менеджмент як специфічна сфера людської діяльності.
  6. В СООТВЕТСТВИИ С ГОСУДАРСТВЕННЫМ СТАНДАРТОМ ПО УЧЕБНОЙ ДИСЦИПЛИНЕ «МЕНЕДЖМЕНТ» И «ОСНОВЫ МЕНЕДЖМЕНТА» СТУДЕНТ ДОЛЖЕН:
  7. 1.2. МЕНЕДЖМЕНТ КАК РАЗНОВИДНОСТЬ ХОЗЯЙСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ. ВИДЫ МЕНЕДЖМЕНТА
  8. ТЕМА 4. ИСТОКИ МЕНЕДЖМЕНТА. КЛАССИЧЕСКИЕ ШКОЛЫ МЕНЕДЖМЕНТА
  9. ПОНЯТИЕ И СУЩНОСТЬ МЕНЕДЖМЕНТА. ОСНОВНЫЕ РАЗНОВИДНОСТИ МЕНЕДЖМЕНТА
  10. §1. ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ ЕГО РОЛЬ В ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СЭО ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРОИЗВОДСТВЕННЫЙ МЕНЕДЖМЕНТ В СЕБЯ ВКЛЮЧАЕТ:
  11. Закони, закономірності та принципи менеджмент Закони та закономірності менеджменту.
  12. ТЕМА 3. МЕНЕДЖМЕНТ В XXI ВЕКЕ